Історія 600

Моя кредитна історія – Улінець Євгенії Дмитрівни,  почалася у непростій ситуації в житті. Я з міста Краматорськ, війна змусила бігти в нікуди. 24.02.2022 життя змінилось не тільки в мене, а й у всіх українців. Перший мікрозайм взяла ще восени 2019 року у розмірі 1000 грн., повернула його через 5 днів. Все здавалося дуже легко та просто, і тоді я думала, що більше ніколи не звернуся до мікрозаймів. Потім, у грудні 2021 року, я захворіла — у мене виявили кісту. Обійшлося без операції, але були потрібні ліки та гроші. У мене завжди були відкладені кошти на всякий випадок — завжди намагаюсь відкладати, бо хтось може захворіти, або зуб заболіти, але цього не вистачило. Взяла 5000 грн., накопичувались великі відсотки, і коли я вже погашала борг, до сплати було майже 7000 грн. Мама мешкає у місті Краматорськ, братів та сестер немає. Найважчий кредит був у «Єгроші» у розмірі 35 000 грн. (ці кошти я брала, щоб частково погасити інші кредити). Там дуже тиснули, коли наставав час оплати — телефонували, надсилали смс з погрозами. Домовитися з ними було неможливо. Морально це було дуже важко — мене трусило цілий день.

І ось почалось повномасштабне вторгнення. Приблизно наприкінці березня 2022 року я переїхала спочатку до Дніпра, там був гуртожиток для переселенців. Також отримувала виплати 2000 грн. ВПО щомісяця. Потім через кілька місяців гуртожиток перестав бути безкоштовним — кожного місяця потрібно було сплачувати 4400 грн., почали виставляти рахунки за проживання. Не довго думаючи, я вирішила переїхати — на початку травня до міста Біла Церква. Тут жили мої друзі та знайомі допомогли знайти квартиру. Гроші на квартиру довелося займати у мами — це була сума в розмірі 6 000 грн., які я, звісно, повернула. Знайшла роботу, працювала неофіційно — була ставка та відсоток. Дохід за тиждень у середньому становив 2000–2700 грн. Згодом я звільнилася, бо зарплата була дуже низькою. На сайті OLX знайшла роботу адміністратором у салоні краси, і вже приблизно на початку лютого 2024 року перейшла туди. Найстрашніше для нашої сім’ї почалося влітку 2023 року мама, яка переїхала до Черкас у 2022, дізналася, що в неї рак молочної залози 3 ступеня. Ми розуміли, що попереду 16 «червоних» хіміотерапій, операція (відбулася 15.01.2024), променева терапія. Мама обрала платне лікування, бо в державній лікарні їй поставили неправильний діагноз — рак 2 ступеня, і одразу сказали лягати на операцію. Тому вона звернулась до приватної клініки (документи додаються). Я на той момент працювала офіційно в «Еко Маркет» касиром, зарплата була 7000–8000 грн. Це сума, на яку неможливо прожити, а ще потрібно було знайти гроші на лікування мами. Мама безробітна. З батьком не спілкуюсь з народження. Спочатку я надсилала все, що заробляла. Пропрацювала в салоні 3 місяці, зарплата не влаштовувала — змінила роботу. Мамі зробили операцію 15.01.2024, вона почала відновлюватися. Але восени 2024 року з аналізів дізналися про метастази, вони можуть прогресувати, потрібні термінові ліки та крапельниці. Потім знову знадобились кошти, взяла вже 10 000 грн. Моє життя стало схоже на жах я брала, щоб рятувати маму, також сплачувала за навчання. Навчаюсь на юриста, навчання за рік коштує приблизно 20 000 – 23 000 грн. Потім знову заробляла і погашала кредити. 

В один момент, коли взяла черговий займ, зрозуміла, що не зможу погасити його вчасно.  Приблизно в середині січня 2025 року перестала виплачувати кредити. Спочатку відповідала на дзвінки, просила, щоб можна було сплатити пізніше, казала, що чекаю зарплату. Але їм було все одно — казали щось на кшталт: «У тебе є кілька годин, чекаємо оплату». Почались перші дзвінки, я багато плакала. Погрожували, розмовляли дуже некоректно, казали, що прийдуть на роботу, шукатимуть батьків і що вони будуть повертати кошти за мене. Я вирішила взяти ще один кредит, щоб погасити інший, і це була найбільша помилка мого життя, про яку жалкую щодня. Також хочу звернути увагу на кредиторів BitCapital та Creepsy — вони погрожують, зламали телефон мій і мами, телефонували до 12 години ночі, постійно пишуть погрозливі смс, спілкуються некоректно. Відчуваю себе дуже погано. Щодня страшно. Дзвінки постійно — до мами, до мене, до друзів. Сподіваюся, що матиму шанс на нове життя, щоб це все закінчилось.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.